Стикалися з ситуацією, коли вам нав’язують думку, а ви не впевнені, вірити чи ні? Або помічали, як легко іноді ведемося на гучні заголовки, не перевіривши факти?
Можливо, ви вже застосовували критичне мислення, навіть не знаючи, що це воно.
У цій статті розберемо, що таке критичне мислення, чому воно важливе і як навчитися бачити речі глибше.
Що таке критичне мислення
Критичне мислення – це вміння всебічно аналізувати інформацію та робити обґрунтовані (в ідеалі – об’єктивні) висновки.
Також під критичним мисленням розуміють здатність ставити під сумнів будь-яку інформацію, зокрема й власні переконання.
Учасники Всесвітнього економічного форуму в Давосі відзначили критичне мислення серед навичок майбутнього – тобто навичок, які цінуються роботодавцями в століття розвинених технологій.
Критичне мислення належить до так званих soft skills, тобто гнучких, особистісних навичок.
Ознаки розвиненого критичного мислення
Коли ми говоримо, що людина володіє критичним мисленням, це означає, що вона:
- спостережлива, уважна та допитлива;
- раціональна – в основі її висновків і рішень лежать логіка й аналіз;
- дає об’єктивну оцінку тому, що відбувається, що дає змогу їй ухвалювати виважені рішення;
- має гнучкість розуму;
- готова визнавати свої помилки.
Усе це допомагає бути:
- відкритою до нових ідей, знань і думок (навіть тих, що суперечать її особистим переконанням):
- креативною, тобто легко створювати нове;
- стійкою у кризовій ситуації;
- стійкою до маніпуляції й обману;
- переконливою, адже людина з розвиненим критичним мисленням вміє чітко висловлюватися, оперувати фактами та опрацьовувати інформацію.
Як розвивати критичне мислення?
Це довгий процес, який вимагає усвідомленості, тобто вміння помічати свої думки. Коли ви стикаєтеся з якоюсь ситуацією чи поведінкою людини, на основі яких потрібно зробити висновок або прийняти рішення, намагайтеся не робити це миттєво, а поставте собі та співрозмовнику додаткові запитання.
Каліфорнійський тест критичного мислення (CCTST) – це набір запитань, що допомагають проаналізувати рішення і хід думок, завдяки якому ви це рішення ухвалили.
- Інтерпретація – це група запитань, за допомогою якої можна визначити суть суджень і подій. Як ви охарактеризували б те, з чим зіткнулися? Який був контекст того, що відбувається – що передувало, чому ситуація виникла? Що ви зрозуміли завдяки тому, що відбувається?
- Аналіз – запитання, які допоможуть виявити логічні зв’язки в тому, що відбувається, і сформувати першу думку. Який ви робите висновок? Чому саме такий? Які у вас є аргументи «за» і «проти»? На основі яких припущень ви зробили такий висновок?
- Умовивід – запитання, що допомагають оцінити деталі, через які ви зробили висновок, а також побудувати нові гіпотези та прорахувати наслідки. Зробивши саме такий висновок, які варіанти ви відкинули? Які наслідки є у вашого висновку і можливі у тих варіантів, від яких ви відмовилися? Які наслідки є в кожного з можливих висновків? Яка інформація могла б підтвердити або спростувати ваш висновок?
- Оцінка правдоподібності тверджень і джерел. Чому ви впевнені в достовірності інформації, на основі якої зробили висновок? Чи впевнені ви в тому, що у вас є досить сильні аргументи на користь висновку? Чи не похитнулася впевненість у вашому висновку через попередню оцінку?
- Пояснення – запитання, які допоможуть чітко сформулювати докази вашої позиції. Ще раз проговоріть, чому ви впевнені у своєму висновку? Як ви провели аналіз? Як ви пояснили б, чому прийняли саме це рішення? Що могло завадити вам зробити такий висновок?
- Саморефлексія – осмислення всього попереднього процесу, спроба зрозуміти, наскільки хід вашої думки логічний і схильний до зовнішніх впливів. Наскільки ваші особисті переконання вплинули на ваш висновок? Чи піддавалися ви емоціям, коли ухвалювали рішення? Чи була у вашому рішенні особиста вигода або корисливість? Чи уважно ви слухали співрозмовника і чи достатньо уважно вивчили всі його доводи? Чи була в нього особиста зацікавленість у тому, щоб подати факти саме таким чином? Чи помічали ви протиріччя у власній аргументації та як відреагували на них – проігнорували чи врахували?
Також важливо вміти відстежувати когнітивні викривлення. Це допоможе знаходити логічні помилки у своїх судженнях і судженнях опонента.
Як тренувати критичне мислення?
Один із чудових, як нам здається, способів описав англійський еволюційний біолог Річард Докінз у книзі «Сліпий годинникар».
Він розповів, як одного разу був присутній на дебатах з приводу походження людини. По різні боки барикад виступали креаціоністи, які стверджують, що створення людини і світу – справа рук божих, і еволюціоністи, які підтримують концепцію еволюційного вчення.
“На вечері після дебатів мені відвели місце біля молоденької жінки, яка щойно виголосила відносно переконливу промову на захист креаціонізму. Вона явно не могла бути креаціоністкою, і тому я попросив її зізнатися, навіщо вона це зробила.
Вона відверто повідомила мені, що просто-напросто тренувалася в умінні вести дискусію і визнала складнішою і кориснішою вправою виступити на захист тієї точки зору, яку не поділяє”.
Наше мислення насамперед орієнтується на власні уявлення. Ми бачимо ситуації через призму власного досвіду та емоцій. І це заважає нам подивитися на проблему з різних боків. Щоб навчити себе мислити масштабніше, поміщайте себе в нестандартні умови.
- Візьміть будь-яке спірне наукове/соціальне/економічне твердження.
- Підберіть аргументи «за» і «проти», сформулюйте свою думку.
- Спробуйте «перейти» на бік своїх опонентів, поміркуйте, які аргументи ви використали б на захист цієї точки зору, якби справді були на її боці.
Як розвивати критичне мислення в дітей?
Сформувати критичне мислення в дітей можна лише у творчій атмосфері, де вчитель – не суворий наглядач, а друг і помічник. Будьте доброзичливі, відмовтеся від суворої критики і навчіть дитину не боятися висловлюватися.
Розвивати навички критичного мислення допомагають дискусії, обговорення, самостійний пошук і аналіз інформації.
Психологи радять проводити домашні дебати з різних питань, під час яких ви навчаєте дитину:
- міркувати;
- аналізувати і перевіряти інформацію;
- спиратися на аргументи, а не на свою або чиюсь особисту думку;
- критикувати аргументи опонента, але не переходити на особистості;
- поважати чужі кордони.
Поступово це навчить дитину співвідносити факти, виявляти логічні помилки, приймати різні погляди і виробляти думку, підкріплену аргументами. Розвивайте кругозір свого сина/дочки, щоб у дискусії дитина могла використовувати різні джерела.
На завершення
Критичне мислення – це не про критику, а про розуміння. Воно допомагає не загубитися в потоці інформації та робити усвідомлені вибори. Це навичка, яку можна й варто розвивати щодня.
Достатньо ставити запитання, аналізувати й не приймати все на віру. Світ змінюється, а разом із ним маємо змінюватися й ми – думаючи ширше й глибше.
