Чи замислювалися ви, чому одні керівники надихають команду, а інші досягають результатів за рахунок суворої дисципліни?
Стилі лідерства – це підходи до управління людьми, які визначають спосіб прийняття рішень, рівень мотивації та взаємодії з колективом.
У цій статті ми розглянемо основні стилі, їхні переваги та обмеження, а також поради, які допоможуть вибрати правильний підхід у різних ситуаціях. Ви дізнаєтеся, як стиль лідера впливає на атмосферу в команді та ефективність роботи.
На що впливають? Стилі лідерства багато в чому визначають ефективність роботи підрозділу або цілої команди, а також формують з окремих фахівців злагоджений колектив, здатний досягати високих цілей.
Які розрізняють? Класичними вважаються три стилі лідерства: авторитарний, ліберальний і демократичний. Однак до них можна додати ще кілька варіантів, які не поступаються за значущістю та ефективністю.
Вибір стилю лідерства
Кожен начальник має дотримуватися певного лідерського стилю під час спілкування з підлеглими. Саме це створює необхідну робочу атмосферу в колективі. Співробітникам теж набагато комфортніше знаходити спільну мову з керівником, якщо вони усвідомлюють наявний стиль лідерства.
Це певна межа, з урахуванням якої вибудовуються тактовні стосунки між співробітниками компанії, з’являється повага до колег і до керівництва. Стиль чинить певний вплив також на швидкість роботи і на якість виконання обов’язків.
Будь-яка компанія прагне підвищити фінансові показники. Грамотний вибір стилю спілкування менеджера з підлеглими може збільшити дохід бізнесу.
Перед тим як зробити правильний вибір, необхідно вивчити штат співробітників. Деякі підлеглі працюють успішно тільки тоді, коли отримують догану від менеджера і натяк на звільнення.
Вибудовувати спілкування з такими працівниками з позиції м’якості та добродушності просто недоцільно. Вони зовсім перестануть виконувати свої завдання. Єдиний вихід у такій ситуації – вибудувати робочу схему, впроваджуючи в неї штрафи, позбавлення премій.
Звісно, розумний вибір моделі управління залежить не лише від працівників. До уваги береться і досвід керівника, і поточні плани компанії, і цінності організації загалом, і галузь бізнесу, до якої належить фірма. Подібних параметрів дуже багато, необхідно вивчити кожен для прийняття правильного рішення.
Не існує загального тесту на визначення відповідного людині типу і стилю лідерства. Потрібно обрати для роботи той, який буде комфортним для самого менеджера, зручним для керівництва компанії і, звісно, налаштує на успішну роботу весь штат співробітників.
Перелічимо основні чинники, які впливають на вибір того чи іншого стилю:
- особисті якості менеджера-управлінця;
- сприйнятливість працівників – їхня мотивація та емоційна зрілість;
- корпоративна культура організації.
Потрібно розуміти, що пріоритет вибору типу лідерства у власника компанії. Особливо, якщо утворилася нова фірма, сформована команда. Менеджери, найняті пізніше, зобов’язані підлаштуватися під уже наявний стиль лідерства і вибудовувати роботу зі своїми підлеглими відповідно до нього.
Не можна виключати й особистісний фактор. Деякі люди хоч і мають потенціал на підвищення на посаді, але в ролі керівника просто не зможуть проявити належну жорсткість, стійкість. Це може дуже негативно вплинути на роботу всієї компанії.
Класичні стилі лідерства
Класичні стилі лідерства формувалися протягом десятиліть і відображають основні підходи до управління людьми.
Авторитарний
Серед основних стилів лідерства авторитарний вважається найбільш жорстким, що характеризується владністю, директивністю дій. Якщо людина обрала саме його, то будь-які рішення будуть прийняті одноосібно, без стороннього втручання. Крім того, і за виконавцями керівник ретельно стежитиме, виявляючи помилки чи невідповідності.
Керівник з авторитарним стилем не любить, коли його рішення намагаються оскаржити, довести їхню неефективність або неспроможність. Думка інших для нього практично не має значення, особливо, якщо поради надходять від людей, які перебувають нижче за посадовим статусом. Сумнівів від підлеглих у розумності встановлених правил і порядків авторитарний лідер не терпить.
Така людина чітко відокремлює власні права та обов’язки від чужих. Для нього підлеглі – виконавці, які повинні відповідально підходити до своїх обов’язків, не вносити корективи, працювати чітко і злагоджено за наміченим планом. Якщо співробітник готовий виконувати завдання керівника і не оскаржувати його рішення, то вони спрацюються.
Демократичний
Популярним стилем лідерства у керівників є демократичний. Він допускає ухвалення спільних рішень з якихось важливих питань з підлеглими. Уважно вислухавши думку колег, обміркувавши отриману інформацію, демократичний лідер зробить правильний вибір, керуючись не емоціями, а розумом.
Такий менеджер не стане ділити обов’язки на «свої» і «ваші». Якщо він не встигає зробити щось важливе, то без сумніву передасть повноваження заступникам, адже це на благо спільної справи і для таких випадків він набирав кваліфікований персонал собі в компанію. Підлеглі також можуть пропонувати свою допомогу у вирішенні тієї чи іншої проблеми, не побоюючись гніву.
Якщо допомога необхідна і спільна робота принесе прибуток, користь компанії, то демократичний керівник обов’язково прислухається до співробітників свого виробництва.
У пошані в такого управлінця ініціативні, креативні фахівці своєї справи, які можуть працювати і в підпорядкуванні, і самостійно з рівнозначним успіхом. Для демократичного лідера важливо, щоб усередині штату успішними були не тільки робочі відносини, а й особисті. Важливо, щоб колектив був єдиною сім’єю, яка зацікавлена у спільному успіху.
Ліберальний
Він також називається поблажливим. Ліберальний лідер максимально відсторонюється від робочого процесу, відходить від обов’язків керівника, передає всі повноваження більш ініціативним. Складається відчуття, що такий управлінець намагається загубитися в штаті співробітників.
Навіть найважливіші питання вирішуються не лідером або його заступниками, а загальним голосуванням колективу. А можуть і зовсім відкладатися, створюючи величезні проблеми компанії.
За ліберального стилю керівництва, лідер практично йде від своїх обов’язків з управління групою. Його поведінка більше схожа з діями рядового члена групи.
Колектив, у якого ліберальний керівник, фактично не має лідера.
У 1939 році німецько-американський психолог Курт Левін очолив групу дослідників, яка займалася вивченням лідерства. Саме цією командою і було визначено зазначені вище 3 стилі. Трохи пізніше до дослідження долучилися інші фахівці. Отримана раніше інформація була доповнена ще кількома стилями. Про них мова піде далі.
Комбінований і гнучкий
За гнучкого стилю лідерства керівник може успішно поєднувати на практиці відразу кілька типів. Приміром, з деякими підлеглими, які потребують постійного контролю та недобросовісно виконують свою роботу, менеджер може спілкуватися в авторитарному стилі.
А до інших колег, які успішно працюють, прагнуть вивести бізнес на вищий рівень, можна застосовувати демократичний тип. Стилі лідерства у керівництва варіюються залежно від поточної ситуації в конкретний період часу, можуть залежати від настрою керівника, від рівня успішності розвитку компанії.
За комбінованого стилю керівник успішно поєднує у спілкуванні з підлеглими елементи авторитарного, демократичного та ліберального. Застосування такого симбіозу в діях лідера виглядає гармонійно.
Додаткові стилі лідерства
Окрім класичних підходів, існують додаткові стилі лідерства, які враховують сучасні виклики та особливості команд. Вони допомагають гнучко реагувати на зміни і створювати умови для більш ефективної взаємодії з працівниками.
Візіонерське лідерство
У такому типі лідерства є щось від авторитарного стилю. Візіонери дуже серйозно підходять до управління штатом, у них є своє уявлення про перспективний розвиток, вони прекрасно налаштовують співробітників на ту саму робочу хвилю, на якій перебувають самі. Їхнє завдання – замотивувати людей на перспективну співпрацю.
Візіонерське лідерство необхідне в тому випадку, якщо організація змінює вектор розвитку на 180 градусів або просто починає працювати з нуля над чимось дуже важливим. У таких ситуаціях не обійтися без керівника, до якого існує максимально високий рівень довіри і який показав себе надійним лідером.
Якщо робоча група складається з кількох керівників-експертів, кожен з учасників має свою думку і не поділяє позицію колеги з якогось питання, то візіонерський стиль виявиться малоефективним. У такому разі за лідером не підуть беззаперечно.
Плюси візіонерського лідерства:
- Кожен із робочого колективу знає своє коло обов’язків, а необхідну підтримку для успішного виконання обов’язково надасть керівник.
- Керівник знає свою мету і йде до неї, долаючи всілякі тимчасові труднощі на шляху.
- Візіонери завжди мають кілька векторів розвитку як «запасний варіант». Це дуже зручно, адже деякі ситуації просто неможливо передбачити на 100 %.
Мінуси візіонерського лідерства:
- Короткострокового бачення ситуації з боку робочого колективу немає.
- Бачення може втратити актуальність, якщо воно міцно пов’язане з особистістю управлінця.
- Такі менеджери не дуже люблять прислухатися до колег під час вирішення різного роду проблем.
Серед стилів ефективного лідерства коучинг посідає високі позиції. Тренер без проблем зможе визначити, у чому працівник сильний. Це дуже важливо для розуміння того, як працює колектив і які фахівці необхідні для посилення команди. Лідери-коучі вміють об’єднувати навички співробітників з цілями організації.
Цей стиль чудово підходить для творчих керівників, які люблять спільну роботу з підлеглими, завжди готові залишатися на зв’язку з колегами для оперативного вирішення робочих питань. Коуч також усвідомлює, де проходить та межа між свободою, самостійністю працівника і повним підпорядкуванням керівнику. Він здатен успішно варіювати між ними.
Якщо наставник не повною мірою усвідомлює свою зону відповідальності, то таке управління може погано закінчитися для компанії.
Плюси коуч-лідерства:
- Управлінець успішно працює над мотивацією підлеглих, створює приємну робочу атмосферу в колективі.
- Намічені керівником цілі сприяють успішному розвитку навичок у співробітників.
- Такий стиль може бути багатьом комфортним, а значить грамотні фахівці та перспективні новачки будуть прагнути влаштуватися на роботу в компанію з таким керівництвом.
Мінуси коуч-лідерства:
- Для впровадження коучингу в робочий процес, а також його подальшого розвитку необхідно багато терпіння і часу.
- Коуч-лідерство ефективне тільки в тому разі, якщо весь колектив його приймає.
- Успіх роботи лідерів-коучів залежить від того, які стосунки існують у колективі. Якщо немає зіграності, то й ефекту не буде.
Трансформаційне лідерство
Трансформаційне лідерство являє собою процес, у якому лідери і послідовники піднімають один одного на вищі рівні моральних принципів і мотивації. Концепція подібного лідерства була вперше запроваджена експертом у цій галузі Джеймсом МакГрегором Бернсом у 1978.
Дещо пізніше дослідник Бернард М. Басс розширив оригінальні ідеї Бернса. Концепція така, що лідер повинен мати певні якості (інтелектуальну стимуляцію, індивідуальний розгляд, мотивацію, що надихає, ідеалізований вплив) для того, щоб до його рішень прислухалися інші.
Плюси трансформаційного лідерства:
- Управлінці з таким стилем використовують у роботі коучинг і заохочують співробітників, які відзначилися, щоб вивести їхню трудову активність на вищий рівень.
- Кожен зі штату для таких лідерів – важлива одиниця з особливим набором талантів, які можна ще більше розвинути для підвищення успішності.
- Весь персонал працює на благо спільної справи, що не заважає їхньому індивідуальному зростанню.
- Співробітники мають свободу дій.
Мінуси трансформаційного лідерства:
- Деякі дрібні, але важливі завдання можуть легко загубитися в гонитві за досягненням чогось масштабного.
- Лідер невідступно слідує за працівниками, контролює їхню роботу і особисто, і через колег. Це може спричинити вигорання співробітників.
- Цілі трансформаційного лідера мають узгоджуватися з цілями фірми, щоб уникнути виникнення ризиків.
- Кожен у колективі повинен перейнятися повагою до лідера, розділяти його підхід до роботи, але так виходить не завжди.
Транзакційне лідерство
Це протилежність трансформаційному лідерству. Особливий стиль керівництва, в якому застосовується система винагороди і покарання для мотивації та спрямування співробітників. Ця теорія про стиль лідерства була вперше описана соціологом Максом Вебером і додатково досліджена Бернардом М. Бассом на початку 1980-х років.
Лідер, який обирає такий стиль управління, воліє бачити від своїх підлеглих беззаперечне виконання доручень. Він невідступно спостерігає за працівниками.
Плюси транзакційного лідерства:
- Відмінно працює в тих ситуаціях, коли в компанії є явні проблеми, що заважають зростанню бізнесу.
- Транзакційне лідерство успішно застосовується в кризових ситуаціях, коли завдання кожному працівникові має бути поставлено чітко і ясно. Такої ж суворості потрібно у виконанні вказівки.
- Працівники завжди знають, що чекає від них управлінець.
Мінуси транзакційного лідерства:
- У таких умовах немає місця творчому підходу.
- У такому колективі створюється дуже напружена атмосфера.
- Транзакційні лідери не звикли заохочувати ініціативу з боку підлеглих.
- Цей стиль малоефективний для довгострокових перспектив.
Способи розвитку лідерських якостей
Кожному лідеру потрібно обрати свою модель управління. Без цього просто неможливо керувати великим колективом фахівців.
Кожному управлінцю потрібно подивитися на стан речей трьома різними поглядами – власним, з позиції начальства, з позиції підлеглих. Тоді вирішення деяких проблем прийдуть самі собою, зміниться ставлення до своєї роботи, вас по-іншому почнуть сприймати колеги.
Потрібно не боятися відповідальності, ставати більш рішучим. Треба зрозуміти, що успіхи та промахи підлеглих тепер у зоні вашої відповідальності, адже перед керівниками звітують саме управлінці, менеджери. Станьте лідером групи, який може зібрати навколо себе колектив, згуртувати людей, налаштувати на потрібний робочий лад, підбадьорити та заохотити за якісь успіхи.
- Генеруйте цікаві пропозиції для продуктивної роботи та підштовхуйте до цього інших.
- Сформуйте про себе позитивну думку. Вас мають поважати, але не боятися. Ви маєте стати гарантом довіри для підлеглих. Для цього потрібно бути чесним і відкритим як із керівництвом, так і з робочим колективом.
- Намагайтеся налагодити довірчі, дружні контакти в штаті. Це має бути згуртована команда, яка працює спільно для досягнення успіху.
Підсумок
Навчіться слухати і чути людей. Будьте уважні до дрібниць. Не відкидайте ідеї, які можуть здатися безглуздими на перший погляд. Можливо, що саме це допоможе вашій команді в роботі.
Отже, стиль лідерства в групі хоч і обирає керівник, але робити він має це не стільки для свого комфорту, скільки на благо колективної праці. І, звісно, комбінування всіляких стилів лідерства принесе більше успіху, ніж якийсь один обраний шлях.
